Чернівецький Соломон або найкращий правитель Буковини

Про володаря Буковини та одного з найкращих правителів нашого краю

Він починав життя з низин, а врешті досяг не лише певної висоти, а й людського визнання та захоплення. Його шанували тисячі буковинців, місцеві жителі інших країв мріяли про його правління. Він завжди вважав людську справедливість пріоритетом, а простий народ порівнював його із Соломоном.  

Олекса Бук народився у 21 квітня 1899 року в Чернівцях. Його батько був кравцем, а мати – домогосподаркою. Батьки розуміли: найкращим вкладенням у майбутнє може бути син, тож намагалися робити все, щоб хлопець не бідував. Також батьки часто відправляли юнака до сусіда-бібліотекаря, аби той вчив їх дитину культурі та етикету. Дитинство Олекси проходило в любові батьків та фінансовій скруті. Зрештою, він закінчує гімназію у Чернівцях, але грошей для навчання у закладі вищої освіти не має ані він, ані батьки. Олекса займається самоосвітою. Одного дня батько отримує замовлення на пошиття костюмів для місцевої армії, а хлопця бере на допомогу. Разом вони заробляють непогану суму грошей, завдяки чому хлопець вступає на філологічний факультет Чернівецького університету.

У студентські роки Олекса знайомиться із багатьма людьми, які його надихають та підтримують. Хлопець вирізняється позитивними чеснотами: поводиться виховано, прагне справедливості, допомагає усім, хто його просить, вражає інтелектуальними здібностями. Саме в студентські роки Бук все більше закохується у рідний край, але водночас помічає безліч недоліків у суспільному устрої. Також у цей період Олекса зустрічає Ярину Знівецьку, яка врешті стане нерозділеним коханням усього його життя.

Університет юнак закінчує із найкращими оцінками, після чого отримує запрошення до редакції місцевої газети «Буковина сьогодні», в якій працює 5 років. Газетні матеріали Олекси відзначали гарним стилем та цікавим наративом. За інформацією від місцевих жителів, після його приходу тираж газети збільшився ледь не вдвічі, а самого автора стали частіше впізнавати у місті.

У 1927 році до Чернівців приїжджає Михай I, король Румунії, в складі якої тоді була Буковина. Під час однієї з прогулянок містом він вирішує з цікавості відвідати редакцію газети «Буковина сьогодні», де, окрім редактора, спілкується і з Олексою. Той створює на короля приємне враження, після чого Михай I пропонує Буку стати писарем державної преси. Олекса погоджується, після чого рушає додому, щоб повідомити батькам щасливу звістку. Натомість вдома батько ділиться новиною, що мати Олекси захворіла на сухоти. З горя хлопець напивається і забуває про короля, писарство та усе на світі.

Проте через декілька днів він оговтується – звільняється із газети і вирушає до Бухаресту. Йому вдається потрапити на прийом до короля і залишитися працювати писарем.

У 1929 році помирає правитель Буковини і Михай I пропонує молодому, але кмітливому Олексі зайняти цю посаду. Бук боїться відповідальності, але все ж погоджується через підтримку місцевого населення. Попри те, що землі Буковини тоді перебували під румунською окупацією, Олекса не втрачає любові до рідного краю і веде обережну політику, догоджаючи як румунському керівництву, так і місцевим жителям. Першим його наказом була заміна старої бруківки на багатьох вулицях Чернівців, що оцінили б сучасні жителі міста, але століття тому це не мало особливого значення.

Олекса починає обережно впроваджувати серед населення освіту та дозволяє раніше заборонене вивчення української мови. Щовихідних він гуляє головними вулицями міста і з власної кишені допомагає нужденним. Новий правитель Буковини звертає увагу й на занедбані будинки місцевих мешканців, виділяє кошти на їх реставрацію. Та найцікавішим кроком Олекси було ледь не щоденне відвідування судів. Він хоч і не тямив у юриспруденції, але намагався впливати на судові процеси, наполягаючи на справедливости.

У 1930 році в Румунії до влади приходить Кароль II, але Олексі вдається втриматись на своєму місці. За декілька років він реалізовую проєкт залучення до міста нових торговців та розвиває торгівлю на Буковині загалом. Більшість дій очільника регіону схвально сприймаються місцевими мешканцями. На Буковину починають приїжджати люди з інших регіонів.

І все б могло бути добре ще дуже довго, але у 1937 році стається прикрий випадок. Олекса вкотре прогулювався містом й побачив жебрака, який лежав на підлозі. Він наказує помічникам його підняти. Коли безхатько стояв перед керівником Буковини, Олекса запитав про те, що трапилось, і якої допомоги потребує чоловік. Жебрак відповів, що готовий йому сказати, але тільки без зайвих слухачів. Тоді Бук наказав відійти своїм помічникам і перепитав у жебрака, яка саме йому потрібна допомога. На що вуличний житель різко дістав ніж і вдарив Олексу прямісінько в серце. Удар був настільки сильний, що за декілька хвилин правитель Буковини помирає.

Дії жебрака ніхто не міг зрозуміти, деякі пояснювали це психічними захворюваннями.  Із записок секретаря на допиті стало відомо, що жебрак хотів, аби так місто стало біднішим, люди зрівнялись із ним за соціальним станом.

На поховання Олекси Бука не прийшов жоден житель Буковини, адже це вигаданий персонаж, як і вся історія його життя. На жаль, ідеалізація людей призводить до подальших розчарувань, як, скоріш за все, відбулось в описаному дискурсі. Отож утримуйтесь від емоційних оцінок і будьте завжди в здоровому розумі.