Від маленького Парижу до столиці Франції

Про видатного чернівецького співака Йозефа Шмідта

Він мав безліч шанувальників, а його ім’я було оповите легендами. Він був суперзіркою свого часу: усі засоби масової інформації слідкували за кожним його порухом. А ще були концерти в найкращих залах Європи, Близького Сходу, США та Мексики. Після війни його записи випускали на вінілових платівках, він був удостоєний порівняння з геніальним Енріко Карузо та увійшов до виданої у 1932 році в Берліні Вальтером Фріманом книжки «Ми з опери», у якій розповідається про видатних оперних співаків тих часів.

Йозеф Шмідт народився 4 березня 1904 року в селі Давидени (нині Давидівка Сторожинецького району Чернівецької області) в звичайній селянській родині. У 1914 р. хлопчик разом з батьками переїжджає до Чернівців. Вчиться музичної грамоти у композитора А.Завуловича. Вольф Шмідт, батько Йозефа, виступає проти такого заняття, проте Сара Енлегль, мати майбутньої зірки, помітно наполегливіша – Йозеф таки продовжує навчання. Згодом потрапляє у хор Чернівецької Синагоги, яким тоді керував великий педагог і знавець вокалу кантор Самуель Тандоштейн. А вже у 12 років хлопчина має перший публічний виступ, а відтак − співає у хорі, його запрошують взяти участь в концертах німецьких гастрольних оперних груп.  У 1918-ому році Йозеф вступає до гімназії, а у 1922-ому – відвідує лекції в торговій академії.

Його дядько помічає талант Йозефа і привозить його у Берлін, що на той час диктував музичну моду, де й починається повноцінна кар’єра співака.  Йозеф розпочинає перші кроки на великій сцені  з оперного відділення «Каммерзанґер», яке очолював Л. Бронсджіст − висококультурна людина і глибокий знавець музики. Сам Шмідт дебютував 29 березня 1929 р. у ролі Васко да Гами в опері Джакомо Мейєрбера «Африканка», яку транслювали на Берлінському радіо. З часом з’явилися й перші платівки із записами пісень та арій у виконанні Шмідта. Музичні критики вже тоді говорять про талант хлопця і прогнозують йому успіх на світовій арені.

Проте співак був інтровертом, що не надто сприяло його кар’єрі. Йозеф прагне якомога рідше з’являтися перед публікою, а таку замкнутість від глядачів пояснює власним баченням комунікації з аудиторією. Він говорить: «Я не люблю очі, які вдивляються у мене, але я люблю вуха, які слухають мене». Ця фраза неймовірно чудово описує особистість чернівецького таланту.

Якщо детальніше подивитися на ситуацію із Йозефом, то можна зрозуміти причини такої замкнутості: Шмідт мав трохи більше півтора метра зросту. Такий низький, як для чоловіка, зріст був перешкодою для Шмідта на шляху до сцени. Співак помітно комплексував. Одного разу Йозеф зустрічає диригента Лео Блєха, який після прослуховування молодого таланта був у захваті. Він сказав Йозефу: «Шкода, що у Вас не низький зріст». На що Шмідт заперечив: «Але ж у мене низький зріст». Тоді Блєх відповів: «Ні, у Вас не низький зріст, у Вас занадто низький зріст». Окрім того, ця проблема була причиною розчарувань в особистому житті: співак, який причаровував своїм голосом багатьох красунь, не міг знайти для себе другу половинку. Усі ці обставини тиснули на Йозефа з кожним днем, але він усвідомлював потенціал свого таланту, тож продовжував шукати альтернативні шляхи для власної реалізації. Співак записує платівки, знімається у кіно, виступає на радіо й лише іноді дає концерти на публіку. І це все приносить значний успіх: у Шмідта з’являється багато шанувальників.

«Я отримав величезне потрясіння від зустріч з Йозефом Шмідтом. Його мистецтво співу виходить за межі всіх моїх уявлень про вокал. Він непорівнянний ні з ким. Він настільки великий, що не варто займатися порівняннями. Він стоїть на іншому постаменті і ні з ким не змагається. У ньому безлік доброти і душевної теплоти, він не самостверджується, а просто, як соловей, робить свою справу», – так говорив про співака композитор і диригент Шандор Каллош.

Але якою б не була слава, Йозеф й справді мав велике й добре серце, він не забуває своїх рідних та земляків. Співак радів будь-яким гонорарам, адже знав ціну грошей ще з дитинства, а також розумів, що тепер має можливість допомагати рідним та землякам. Упродовж усього свого життя Йозеф підтримував теплі стосунки з матір’ю, яка, власне, вивела його на великий творчий шлях. Він провідував матір щороку восени на великі єврейські свята Рош-Гашана (свято Нового року) та Йом Кіпур (день Спокути).  Також Шмідт не забуває і про земляків-єдиновірців. Зі своїх концертних гонорарів він виділяє кошти на побудову нового корпус шпиталю іудейської громади.

У 1933 році Йозеф дебютує у фільмі «Пісня кружляє світом», пісні до якого написав німецький композитор Ганс Май. Цьогоріч при владі закріплюються нацисти, які починають тиск на представників етнічних та релігійних меншин, через що молодий артист вимушено емігрує з Німеччини. Спочатку він оселяється у  Відні, а далі тікає і з цього міста. Певний час Шмідт живе то в Західній Європі, то в США. Він не вірить в те, що європейські країни дозволять Німеччині розпочати війну. Проте це все ж стається. Другу світову війну співак зустрічає в Брюсселі. Тоді, аби вберегти себе від репресій, Йозеф переїздить до неокупованої частини Франції. Звідти співак планує втечу до США, проте військові умови роблять цю поїздку неможливою – за сприянням знайомих, Йозеф переїжджає до Швейцарії. Проте й країна нейтралітету не стала для нього порятунком: він потрапляє у табір для інтернованих осіб. Через неможливість знайти для себе прихисток та продовжувати кар’єру, у Шмідта починаються проблеми із ментальним здоров’ям. Згодом ж ці події завдають удару і по фізичному стану співака: Йозефа мучить запалення горла, що супроводжується болісним кашлем, від чого він і помирає 16 листопада 1942 року.

Похорон відбувся на кладовищі Фрізенберг недалеко від Цюріха. Йозеф настільки симпатизував людям, що, попри сувору заборону влади, усі ув’язнені табору Гіренбад проводжали Йозефа Шмідта в останню дорогу.

Також симпатії нинішнього покоління можна помітити за вшануванням співака. У Відні є площа імені Йозефа Шмідта. У Берліні його ім’ям названо вулицю й музичну школу; на будинку, де він жив, встановлено меморіальну дошку. У Тель-Авіві у сквері поблизу будівлі опери коштом світового співтовариства буковинських євреїв було встановлено меморіальний камінь Й. Шмідту. У кінотеатрі «Чернівці» – колишньому Темплі, центральній Синагозі міста, де розпочався творчий злет співака, Йозефу Шмідту відкрито меморіальну дошку. Також відомо, що на «Алеї зірок» у Чернівцях є зірка співака, хіба там його назвали більш по-домашньому – Йосипом.