Найсвіжіші новини Чернівців та Буковини

Інтерв'ю, Новини України, Суспільство

Колись я повернусь додому

Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року в зоні відчуження опинилася територія площею в 4 тисячі квадратних кілометрів. Народицький район Житомирської області нині перебуває у другій зоні, що й створює численні обмеження на використання земель та проживання на цій території. Хоча з кожним роком тут з’являється все більше і більше жителів. Науковці та місцева влада запевняють, що ці території є цілком безпечними й необхідно змінити карту зони на третю, що значно спростить користування землею, проте поки це зробити не вдається…

Ганна Нестерівна ледь сіла в автомобіль, їй 87, вона вже пережила трьох своїх дітей, ще троє вже встигли стати бабусями й дідусем. Я можу сказати, що їй пасує лише один прикметник – спокійна.

Спокійно вона відреагувала на поїздку в Чорнобиль, де одружилась зі своїм покійним чоловіком. Спокійно вона почала свою історію, що перевернула її життя з ніг на голову. Так само спокійно вона дивилася на дорожні знаки «обережно радіація».

По жінці видно — це місто викликало в неї приємний сум, показує:

«А там ми поженилися, ось в цьому зданії, тут клуб був». 

Після одруження жили тут не довго, за п’ять років до аварії на ЧАЕС переїхали в Народичі – селище в Житомирській області. Для них – це місце, як розповіла Ганна Нестерівна, стало раєм.

«В мене там город свій був, господарство своє, садок. Ні в чому не нуждались, ростили дітей. В мене їх шість…було…вже є три. Я мать героїня, мені медаль навіть вручили.»

Їдемо в Прип’ять, по дорозі Рудий ліс – місце, в бік якого 26 квітня 86 дув вітер. Місце, яке вбрало в себе чи не найбільше радіації. Наш дозиметр почав сигналити. Показує 3,1 мікрозіверта на годину при допустимій нормі 0.3. Всі присутні почали панікувати, всі, окрім пані Ганни. Вона дивилася у вікно й спокійно насміхалася з нашого настороження. Ці дороги їй знайомі. Тут вона часто бувала у свої молоді роки, приїздила до свого тоді ще хлопця, який будував місто.

«Після аварії всі наші родичі повиїжджали в Брусилов – город під Києвом, деякі, що жили в Народичах там і остались. Моїй молодшій дочці ще не було тоді 12, то нам дали квартіру. Можна було вибрать город в якому хочеш жити, ми хотіли в Старокостянтинів переселитись, бо там жила моя старша дочка, але не можна було, то ми поїхали в Хмельницький».

В травні 1986 зчинився хаос. Народицький район потрапив до другої зони — зони безумовного обов’язкового відселення. В той час сім’ям, які мають малих дітей першочергово надавали квартири. Хтось отримував будинки в ближніх безпечних селах області такі, як Гульськ, куди переїхали її старші доньки. Багато мешканців переїхали жити в Брусилів. Але виселення було необов’язковим для всіх, адже за словами старенької деякі відмовлялися покидати свої домівки навіть попри небезпеку радіації. Ці люди живуть там й досі.

Тоді пані Ганні було зовсім не спокійно. Змінити власний будинок, велике господарство і землю, де вони роками ростили собі їжу на двокімнатну холодну квартиру, де взимку стіни покривалися цвіллю. Покинути друзів та близьких знайомих й поїхати в чуже місто. Втратити звичну роботу і намагатися влаштувати собі нове життя, коли так хочеться повернутися додому. Пережити це допомогла віра – віра у швидке повернення й віра на краще, як це буває в українців християн.

«Я собі сказала головне не відчаюватись, знала що Бог поможе вернутись та й потому».

Ми в Прип’яті. Покинуті багатоповерхівки визирають з під дерев, як допитливі мавпи в джунглях. Це місце ховає в собі трагічну історію. І навіть тридцятирічна тиша не може дозволити згубити її. Дозиметр показує норму, якось стало знову не страшно, хоча це місто мало б насторожувати. Ганна Нестерівна ліниво поглядає по сторонах, каже:

«Тут все так заросло, хоть би дерева пообрізали, дива».

Хода вже її важка, здається, вона і не помічає нас, все позирає на аварійні будівлі. Хоче щось сказати нам, але не наважується. Вона носить спогади, які певно краще залишити в собі. Пройшовши до житлових багатоповерхівок жінка продовжує історію.

“Такі в нас в Старокостянтинові були. Вони ж тоді все строїли похоже. Ми продали квартиру в Хмельницьку й купили там, коли найменша дочка закінчила школу. Бо в мене ж старша Таня жила з дітьми в Старокостянтинові, то хотілось до рідні ближче жити”.

Саме в цьому місті життя сім’ї потрохи налагодилось. Хоча жити тут довелося недовго. Чоловік Ганни помер, коли йому було 69, для неї це була велика втрата. Поховання провели в Народичах на могилі біля їхнього сина. Він загинув під час ліквідації аварії на ЧАЕС, йому було лише 33. Причину жінка не назвала. Для неї — це болюча тема.

Будинок в Народичах пустував. Після переселення жінка здала його, а гроші поклала “на книжку”. Старше покоління памятає, що таке означало покласти заощадження “на книжку”, а означало — втратити все. Домогтись якоїсь компенсації було марною справою. Після смерті чоловіка Ганна Нестерівна не захотіла більше покидати дім, вона лишилась в Народичах, адже в її будинок все одно ніхто не поселився. Квартиру в Старокостянтинові подарувала донці й внучкам.

“Не страшно радіації, ось я жива, мені 87 год. В Народичах в мене був город, я там пахала і їла своє. Ті, хто виїхали, то вже повмирали. Там в Брусилові кладбіще самих народичан. А ті, що остались тут, то живі й досі. В мене сусіди мали малих дітей, але все добре. Район держався й хто хотів, той жив і зараз живе. Ой…радіація була то, міряли якось то була. Потім зламалась та апаратура й перестали слідкувати за тим. Ми тільки ради були, бо нам вже зовсім не страшно.”

Ми приїхали в останнє місце нашої подорожі – 4 реактор. Тут і трапилась страшна аварія. Коли встановили саркофаг – дозволили приїздити туристам, адже рівень радіації дозволяє побути тут деякий час. Ганна Нестерівна спокійно розпитує нас подробиці вибуху, вона їх не знала. Їх ніхто не знав. Довгий час цю інформацію тримали в таємниці. Саме це незнання збільшило кількість постраждалих в ЧАЕС.

Жінка не захотіла підходити до саркофага, каже:

«Шо я там не бачила, я з вікна собі, доню, подивлюся».

Після смерті найрідніших її вже не бентежило звичне життя, а випробування долі лишили на ній одну печатку — спокій.

В Народичах є сільська рада, школа, лікарня. В найближчих селах дотепер відсутнє газопостачання, тому люди почали переїжджати у вільні хати райцентру. Тим хто опинився в другій зоні опісля аварії надали будинки, якщо вони знаходились в селах, то там їм також колгоспи виділили невеличке господарство. Кому коней, кому корів, кому кіз. Тим, хто не зміг домогтись отримати таку допомогу, вивозили своє. Вивозили також речі вжитку: одяг, меблі, посуд, за цим мало хто слідкував.

Ганна Нестерівна після повернення в Народичі завела собі курей, купила теличку. Також ростила на городі овочі, зелень. Питання пригодності землі для тих, хто повернувся вже не мало значення. Хоча, як стверджують науковці за 30 років ці землі знову стали безпечними. Проте, жінку та інших мешканців радіація більше не турбуватиме, ці люди не бояться нічого, адже достатньо були перелякані колись.

Десять років, які прожила пані Ганна в Народичах буди для неї раєм, в який вона знову мріє повернутись. В 77 вона почала турбуватися за смерть, як це буває на схилі літ. Діти запропонували їй переїхати до них в Гульськ. Їй буде так легше, та й вона хотіла помирати біля дітей. Але зараз жінці 87, почуває вона себе добре, можливо, саме ця спокійність зберегла її від неминучої смерті, як то зараз буває.

По приїзду в Гульськ Ганна Нестерівна засумувала, питаю, чого б зараз найбільше хотілось?

«Я тільки скучаю за Народичами, ой як скучаю. Хотіла хоча б ще раз побути там. Ми як їздили на проводи туди на могилу матері, дітей, чоловіка, то я собі думала, шо так хочу остаться. Якби знала, шо Бог мене так обереже і я ще 10 років проживу, то б не поїхала в Гульськ. Тут люди тоже добрі, гарне село. Але так тяне додому. Колись я вернусь, хоч вже мертвою, але вернусь додому.»

Панні Ганна (праворуч) її донька та правнук

20 Comments

  1. This was great! I would like you to clean up all this spam though

  2. Youre so cool! I dont suppose Ive read something like this before. So good to find somebody with some authentic ideas on this subject. realy thanks for beginning this up. 最新 ラブドール https://yourdoll.jp/product-category/new-real-love-doll/

  3. order priligy 60mg – generic dapoxetine 60mg tadalafil tablets 2.5 mg

  4. non prescription ed drugs – impotence pills best medication for ed

  5. prednisone cost 10mg – buy prednisone online without a prescription can you buy prednisone over the counter in mexico

  6. provigil 200mg – modafinil and weight loss modafinil side effects

  7. accutane 60 mg – buy accutane online fast delivery accutane prescription canada

  8. generic amoxicillin cost – amoxicilin brand name amoxicilin brand name

  9. generic vardenafil 10mg – vardenafilgn mail order vardenafil

  10. ivermectin brand – ivermectin 1mg ivermectin 5ml

  11. I am only commenting to make you understand of the notable discovery my wife’s princess enjoyed viewing your webblog. Sex Doll Blog

  12. generic cialis 5mg online – online cialis us brand cialis online usa

  13. stromectol tablets uk – ivermectin gel ivermectin cream canada cost

  14. 50 mg accutane – accutane price in south africa where can i buy accutane

  15. lyrica 100 mg coupon – fastphapl.com buy adderall canadian pharmacy

  16. amoxicillin sale – buy amoxicilina 500 mg online buy amoxicillin noscript

  17. viagra for female online – ed pills cheapest brand viagra online

  18. cialis online canadian pharmacy – tadalafil 40mg 800 mg cialis

  19. prednisone 20 mg in india – canada pharmacy deltasone prednisone over counter

Leave a Reply