Найсвіжіші новини Чернівців та Буковини

Культура, Репортаж, Статті, Суспільство

«Рейв – це те, чого вимагає молодь»: як створюють музичну сцену в стилі техно


«Давай махнемо на рейвчик тобі сподобається», – сказала мені подружка одного дня.
«Давай», – відповіла я.

У ніч на 14 лютого в Тернополі пройшла рейв-вечірка Hytek. Розкажу, що це за ініціатива і чому мені вона «зайшла».

Сьогодні 13 лютого, добре, що не п’ятниця, бо трішки срьомно їхати на тусу в інше місто, коли багато знаків вказують на негатив. Тут головне настрій, бо від нього залежить, як ти проведеш цей вечір.

Від Чернівців до Тернополя 174 км, а це три години бла-бла-каром. Hytek виник як протест проти відсутності нічного культурного життя в Тернополі. Молоді в цьому місті складно знайти не тільки роботу або місце навчання, а й цікавий варіант відпочинку. У Чернівцях раніше проводили подібні техно-вечірки, але зараз їх вже не влаштовують. Capsule Outdoor була останньою влітку 2020, але в неї трішки інший формат. Тому для нас – «голодних на техно», поїхати в Тернопіль – квіточки.
Вечірка розпочинається о 22:00. Так написали в нашому проїзному – це такий собі пропускний квиток. Локація ресторан «Пролісок», доїхати складно –  це кінець міста.

23:30

Виходим з таксі. Перше враження у всіх різне: «Чуєш, чуєш, яка музика грає». «Все як треба, будівля радянського стилю та й наче містка». «Диви, який неформал пішов: стиль «бродягі» і вусики Пушкіна». «Я вже хочу тусти». «Йдемо».

Зазвичай на подібних вечірках перед входом фейс-контроль та перевірка документів, нас лише попросять показати квитки, про вік не питають, хоча є обмеження — з 16 років. Приміщення поділене умовно на дві частини: в одній власне і є танцмайданчик, а також міні виставка картин; в іншій  – роздягальня, вбиральні та коридор.

Атмосфера заряджена, коли дивишся на людей важко здогадатися, ким вони є в реальному житті, адже їхні стильні образи та темні окуляри приховують особистість, або навпаки показують їх справжніми?! Але це не гра, зазвичай на таких тусовках ти якраз можеш відчути себе собою, ти можеш посмакувати свободу.

Збиратися на рейв слід заздалегідь, важливо продумати кожну деталь, щоб відчувати себе комфортно. Звісно, можна не запарюватися, але тоді ти будеш таким собі фріком на вечірці. Важливо подивитись на лайн-ап заходу, щоб ви змогли відповісти на каверзні питання під час фейс-контролю. Вас можуть запитати, наприклад, хто сьогодні грає або про те, як ви дізналися, що тут проходить вечірка. Хоча в нас такого не було.  Одяг має бути зручним, стиль обираєш сам, мені порадили одягнути світлі речі з неоновими вкрапленнями, адже це класно виглядає, коли на тебе потрапляє світло. Варто також подбати про сонцезахисні окуляри, тому що інакше очі починають боліти через світлові спецефекти. Воду і їжу дозволили пронести, хоча на масштабніших вечірках таке заборонено.

00:03

Перший дотик до танцполу солодкий. Ти стоїш і наче все навкруги не належить тобі, та й ти сам не належиш собі. Тобі дивно, ці всі люди рухаються – музика тобі не звично приїдається в мозок…Проходить пів години й хтось наче начарував. Ти танцюєш, ти відчуваєш себе повністю і так само відчуваєш усіх. Це як знайти свій вайб і віддатися йому на максимум. Очі закриваються, але ти далі рухаєшся в ритм, а твій мозок малює тобі якісь картинки. Згодом тобі здається, що ти розучився думати – це схоже на твою власну медитацію, коли тобі вдалося повністю бути з собою без зайвих надокучливих думок. З собою без зайвих переживань. З собою, бо люди, які танцюють поруч – розчинились в музиці. Це нереально магічно.

01:25

На рейвах частина людей юзає. Зазвичай це спіди, єшки, марки – все що стимулює тебе до чогось. Певно через це в суспільстві складається стереотип, що рейви – це про речовини. Але ні. Обдовбатись на рейві – це не є круто, адже повністю чистим зуміти відчути все задоволення від вечірки набагато цікавіше, а ще твої емоції не стираються наступного дня. Для цього важливо мати відповідний настрій і бажання.

«Рєбят, ви бачили, як та мала носик припудрила», – розповідає знайомий. Коли спостерігаєш за людьми – легко зрозуміти, хто вживав, а хто ні.

На вулиці мороз, поблизу будівлі облаштували вогнище для тих, хто палить і для тих, хто просто хоче поспілкуватися з іншими на повітрі. Це така собі «толк» зона. Тут дуже цікаво.


«Ти можеш розпечене вугілля взяти голими руками?… Ти не захотів, бо це пече?! Ха, це просто тобі ще невідомо. Ти ніколи не спробуєш те, що тебе лякає, бо ти не знаєш, що це може й зовсім не боліти. Я от знаю», – розповідає хлопець років 25. Він бере сніг і розтирає ним руки, а потім ними ж перекладає розпечені дрова.

«А якщо обпечеш руки навіть попри сніг? Ми не знаємо того, чого не бачимо. Але не все чого ми не знаємо нам видається потрібним. От ти переклав вугілля голими руками, а що далі, ти довів, що не варто боятися невідомого, але чи довів собі, що невідоме тобі потрібне?», – запитую я хлопця.

«Зеленський хоче побудувати аеропорт десь біля Донецька. Він цивільний, що думаєте, це є логічним рішенням?», – перебиває нашу розмову мій вже знайомий програміст.

Тут ми вже познайомились з програмістом, веб розробником, фотографами, логістом, був один з представників міської влади. Якщо б ми зустрілись на вулиці не уявили, що потрапили б на тусу, де говорять про розпечене вугілля.

02:30

За будівлею одразу знаходиться щось типу парку, але вночі розгледіти складно. Ми йдемо прогулятись. Компанія людей побачила нас й заметушилась. Підходим ближче, нам пропонують понюхати. Ми відмовляємось.

“То ви “зожніки” сьогодні, мододіці “рєбята”, – говорить хлопчина, він серед цієї компанії найстарший.

Ще на початку вечірки до мене підійшов хлопець, який запропонував мені цукерочку. Важливо на таких вечірках ні на що не погоджуватись. Напевно недаремно Вачовські зняли Матрицю. Ти обираєш сам: залишитися собою чи змінити своє життя назавжди таким чином, щоб перестати відчувати його.

03:45

Музика змінюється, бо змінюються діджеї. В кожного свій стиль і своє бачення звуку. Основними сьогодні є VOVCHOK, FOKA17S та IGOR GOD, але також дають можливість виступити молодим диск-жокеям. Також тут був справжній хардкор «по-Тернопільські». Зараз лунає дуже ейфорійний мотив, який несе тебе в якийсь інтимний вайб. Тобі хочеться любити весь світ, а весь світ здається хоче любити тебе. Це все залежить від власного сприйняття. Недаремно кажуть, що все йде з середини. Твоє сприйняття світу не залежить від того «що» і «хто» тебе оточує.

Посеред натовпу декілька пар цілуються. Це дуже красиво. Якщо мимоволі заглянути в їх очі можна побачити океан запаленого блаженства. Очі, які кохають прекрасні.

06:07

Рейв підходить до завершення. На танцополі залишились найвитриваліші. Якщо ти стомився рухатись, тут є виставка картин від Олега Гіги. «Я люблю малювати і їсти сардини», – так описав себе художник. Це абстрактне мистецтво. Коли ти вдивляєшся в полотно, бачиш все по-своєму. Ідея в тому, що в різний проміжок часу картини змінюються. Якщо на початку для мене це були мініатюрні тварини, то тепер я бачу тут цілі сюжети. Дивлюсь – місто. Нагадує трипільців, які розкинули соє поселення і метушаться жити. Інша картина – це люди, які біжать, вони поспішають певно встигнути вирішити свої справи, вони дуже зайняті. В цілому, абстрактність– це теж твоє сприйняття, в цьому його головна перевага над класикою. Автор вкладає сенс в картину, а ти їй надаєш вже зовсім інакший суб’єктивний сенс.

Щоб доїхати до Чернівців треба почекати автобус, який їде ближче до обіду. Ми вирішуєм шукати цілодобовий заклад. В Тернополі такого немає, перед усім це через пандемію. Якимось чином ми знайомимось з фотографом, який запрошує нас до себе перечекати на квартирі. Це знак людяності від чужої для нас людини. Рейв – це велика сім, яка допоможе тобі, коли це необхідно.

08:08

Квартира Саші, хлопця, який нас запросив дуже комфортна. З вікна видно місто. Кращого в цей момент уявити не можна.

Саша – фотограф, в його арсеналі багато спогадів про різноманітні рейв-вечірки. Він вже «досвідчений» в цьому.

«Ви попали на щось посереднє, в Україні є набагато класніші тусовки. Це Деталі в Франківську, Схема в Києві, Клозер, Основа», – ділиться хлопець.

Для того, щоб порівняти потрібно відвідати. Після вечірки ти заряджений жити – це дуже розвантажує тебе від буденності. Хтось знаходить це в різних заняттях: спорт, літературники, зустрічі, читання книг. Але рейв – це те, чого вимагає молодь.

Залишити відповідь

ukUkrainian