Сьогодні йому мало би бути 32: у Великому Кучурові вшанували пам’ять полеглого Героя-Кіборга Володимира Бузенка

Сьогодні, у День Народження полеглого за Україну Героя Володимира Бузенка, на могилі воїна провели поминальний молебень. Вшанувати пам’ять Володимира зібралися родина Героя, Голова Великокучурівської ОТГ Василь Тодеренчук, керівництво та учні Великокучурівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ім. Володимира Бузенка, ветерани російсько-української війни, керівництво Чернівецького обласного військового комісаріату, Чернівецької обласної ради, ГФ “Буковинська народна комендатура”.

Поминальний молебень звершив військовий капелан ПЦУ о. Богдан Хомащук. До підніжжя могили присутні поклали квіти та запалили лампадки. На завершення всі спільно заспівали Славень України.

Володимир Бузенко Указом № 20 від 03.12.2016 нагороджений недержавною нагородою – орденом «Народний Герой України» (посмертно), однак і родина, і побратими, й односельчани переконані, що Вова заслуговує на найвищу державну нагороду – звання “Герой України”.

Нагадаємо, Президент України Володимир Зеленський під час робочого візиту на Буковину 8 липня 2020 року вже вдруге пообіцяв розглянути питання щодо присвоєння звання Герой України полеглому буковинцю-кіборгу Володимиру Бузенку. Вперше таку обіцянку Президент Зеленський дав матері Героя Марії Георгіївні ще 20 січня 2020 року під час вшанування пам’яті полеглих Героїв-Кіборгів ДАПу. Але свою обіцянку Президент досі не виконав.

Про Героя:
Володимир Бузенко народився 28.07.1988 у селі Великий Кучурів. Був депутатом Великокучурівської сільської ради. Володимир служив у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади – 3-й батальйон, 7-ма рота. Вова був кулеметником, мав позивний “Італієць”. Пізніше його перевели до 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади. 6 січня 2015 року вони прибули до Донецького аеропорту.

Останній раз Володимир виходив на зв’язок з нового терміналу Донецького аеропорту 19 січня 2015 року зранку. Обвал стався того ж дня в обідній час. Після того Вову довго шукали, однак його не було ніде – ні в списках живих, ні в списках поранених, ні в списках полонених, ні в списках загиблих… Родичі до останнього сподівалися, що його знайдуть живим…

Як з’ясувалося пізніше, 26-річний буковинець Володимир Бузенко загинув 20 січня 2015 року під час масованого обстрілу Донецького аеропорту.

До грудня 2016 року батьки відмовлялися вірити в те, що їхній син загинув, оскільки від Вови залишилися лише фрагменти… Двічі проводили експертизу ДНК – у Запоріжжі та Дніпропетровську.

Коли ж вони все-таки вирішили поховати сина, виникли незрозумілі бюрократичні перешкоди. Родині у військкоматах та військовій частині не змогли пояснити, які документи потрібні для поховання, де їх шукати… Відтак поховання затягувалося. 3 листопада 2015 страждань не витримало серце батька Володимира – він помер, так і не провівши в останню путь свою кровинку…
Поховали Героя Володимира Бузенка 1 грудня 2015 року у селі Великий Кучурів Сторожинецького району Чернівецької області.
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Указом № 20 від 03.12.2016 нагороджений недержавною нагородою – орденом «Народний Герой України» (посмертно).

1 вересня 2016 року в селі Великий Кучурів на фасаді будівлі школи, де навчався Володимир Бузенко, йому відкрили меморіальну дошку. На честь Володимира Бузенка в селі Великий Кучурів назвали одну з центральних вулиць, а також 9 провулків.
У Володимира залишились мати, дві сестри та брат.

Галина Єреміца