Найсвіжіші новини Чернівців та Буковини

Культура, Новини міста, Суспільство

Наскільки вічною може бути мова, настільки вічною може бути й поезія, – Сергій Жадан

У Чернівці приїхав новий учасник резиденції «ПаульЦелан 100», письменник та перекладач Сергій Жадан. Він упродовж тижня мешкатиме у столиці Буковини та працюватиме над написанням есе про Пауля Целана. Сьогодні відбулася прес-конференція за участі автора, де він дав коротке інтерв‘ю кореспондентці “Чернівці.online”

На зустрічі з журналістами Сергій Жадан говорив власне про особистість Пауля Целана, адже саме він перекладав його вірші, які вийшли окремим виданням «Світлотиск».

«Пауль Целан був одним з найкращих світових поетів ще за життя і починаючи з 70-х років цей статус, власне, не змінився. Сьогодні його творчість – це класика, яка активно обговорюється. З’являються нові інтерпретації його віршів, нові дослідження, нові перекладацькі спроби. Я часто дивлюся на книгу «Світлотиск» і завжди думаю, що деякі речі я б міг змінити, перекласти інакше. Зараз я хочу написати новий есей про нього в межах нашої резиденції і я думаю, що це буде щось інакше від того, що я писав до цього. Вірші Целана – це не та поезія, яку записують в якісь там альбоми, яку проголошують на весіллях, яку розміщають на меню в ресторанах, проте про нього говорять багато», – поділився Сергій Жадан.

За словами поета, його резиденція в Чернівцях вдало співпала з послабленням карантину і його це дуже тішить, бо він любить живе спілкування з людьми.

«Безумовно, це можливість побувати в місті та попрацювати над текстами. Однак через карантинні обмеження я не мав змоги побачити багатьох людей, з якими спілкуюся і яких люблю. Тому для мене найбільшим очікуванням від резиденції є не сама робота, а змога поспілкуватися не в онлайн-форматі, коли ти говориш із комп’ютером – холодною залізною машиною, а з живими людьми. Бо ця ізоляція обриває всі комунікаційні зв’язки і дуже виснажує емоційно. Тому те, що зараз починаються якісь культурно-літературні заходи – це дуже важливо. Ми розуміємо, що карантин ще не закінчився і розслаблятися не треба, але також маємо усвідомлювати, що не потрібно забувати про речі, які для нас є важливими: наша поезія, наша література. Це ж для нас не просто хобі чи якась забавка, це те, чим ми живемо», — розповідає автор.

Під час спілкування вперше у Чернівцях письменник представив свої нові книги: п’єса «Хлібне перемир’я» та поетична збірка «Список кораблів», які вийшли навесні цього року. Він розповів, що вони є важливими для нього і читача чекає багато нового та приватного від автора.

Після пресконференції Сергій Жадан у інтерв‘ю з кореспонденткою “Чернівці.online” поділився своїми думками «про вічне».

Що для вас є любов і що для вас означає любити?

Я думаю, любити пов’язано з якоюсь довірою та готовністю чимось жертвувати, а також щось приймати. Загалом йдеться про максимальну відкритість. Поняття любові доволі суб’єктивне й кожен вкладає у це щось своє. У моєму розумінні любов – це вищий рівень відкритості. Любов – здатність прийняти. Не те, щоб ідеалізація людини, а розуміння того, що ця людина тебе влаштовує, ти її приймаєш з усіма її позитивними та негативними рисами. Я людина доволі спостережлива, я люблю спостерігати за стосунками чоловіків та жінок, підмічати якісь деталі, якісь механізми, нюанси і про це цікаво писати. Поняття закоханості й ці всі процеси доволі нелінійні: сьогодні ти без людини не можеш жити, а завтра ти сприймаєш усе дуже просто. Очевидно, якісь шлюзи відкриваються, якісь закриваються і, мабуть, у більш оптимальний момент найвищої закоханості ти переживаєш момент найбільшої відкритості та довіри.

Чи була у вас так звана «зіркова хвороба»?

Ні, не було такого, я людина доволі проста та відкрита.

Чи може поезія бути вічною? Що для вас є вічність?

Наскільки все у цьому світі може бути вічним, настільки й поезія. Якщо брати поезію, як саме поняття й феномен, то це настільки давнє, як власне мова загалом. Тому наскільки вічною може бути мова, настільки вічною може бути й поезія. Поки люди будуть говорити, доти у них буде ця потреба – складати слова в такий спосіб, щоб буденне мовлення перетворилося в поетичне.

Чи падав би сніг, якби знав, що мусить розтанути?

Я думаю, що за великою мірою у снігу не так багато можливостей і не так багато вибору. Хочеться думати, що сніг настільки готовий до самопожертви, що навіть знаючи, що буде танути, він все одно падатиме.

Ми бачимо того, чого не знаємо?

Так, ми іноді бачимо те, чого не знаємо, але ми не догадуємося, що бачимо це. Дуже часто на рівні якоїсь підсвідомості, на рівні якогось відчуття нам вдається побачити значно більше, ніж ми собі це усвідомлюємо. Просто часто ми цього не розуміємо, обмежуючись якимись звичними, шаблонними уявленнями про видиме, про можливе, про доступне і самі часто закриваємо собі боковий зір, закриваємо штори в будинку з якого дуже багато чого можна побачити.

Залишити відповідь

ukUkrainian