Чернівецький фотограф поділився враженнями від роботи медиків Глибоцької ЦРЛ

“Які в них гарні очі! За масками не видно їхніх зашарілих від втоми облич, поморщеної від спеки шкіри, не видно блідо-рожевих губ. Лише очі. Чарівні очі”, – ділиться Максим Козменко після відвідування Глибоцької ЦРЛ, як повідомляє пресслужба Чернівецької ОДА.

Чернівецький фотограф уже вдруге відвідав один з Буковинських медзакладів, де лікують хворих на коронавірус. Він зробив не лише фоторепортаж, але написав про власні враження від побаченого:

“Вони спілкуються очима, вони сміються очима, переживають й сумують очима. В реанімаційному відділенні доводиться переживати всі емоції. На жаль, і сум, гореч. На щастя, радісних митей більше, в рази більше. Тому очі в лікарів й медсестер палахкотять. Це видно.

Богдан Гой, лікар-анестезіолог, оглядає пацієнтів, розпитує, слухає. Він радіє, – так, очі виказують його радість, – коли не чує через фонендоскоп хрипи в легенях пацієнтки.

«Йдете на поправку, як інакше», – каже лікар жінці, яка з головою пірнула під ковдру.

«Тут у нас минають дні і ночі», – розповідає медсестра Любов Холевчук, опершись на робочий столик.

Зміна триває добу. Якою є остання година чергової зміни, не знають. Бо доба може тривати більше, ніж годинникових 24 години. Та жодних скарг.

А що справді важко, – про це теж їхні очі кажуть, – це дістатися робочого місця. Банальна відстань. Більшість живе по селах, хтось за десяток кілометрів від Глибоки.

«Головне, щоби той, хто їде, не впізнав, шо це медик його зупиняє», – далі медики замовкають. Очі вже не сміються.”

“Лікарі й медсестри реанімаційного відділення Глибоцької ЦРЛ не просто рятують життя, вони останні, хто його втримує на землі. Вони зачиняють ворота в небо. Та вони про це не скажуть, лише очі. Чарівні очі”, – розповів Максим Козменко.