У Чернівцях відкрили й освятили пам’ятник Герою Віктору Редькину, який 4 роки тому загинув на Донбасі

 Квіти, запалені лампадки і сльози на очах…

На Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців відкрили пам’ятник загиблому 4 роки тому під селищем Кримське на Луганщині Віктору Редькину (позивний «Ворон-1»).

Вшанувати пам’ять Героя зібралося чимало людей – рідні, друзі, побратими, матері полеглих Героїв, волонтери, представники місцевої влади. Перед відкриттям пам’ятника поіменно згадали всіх полеглих Героїв столиці Буковини, які поклали життя за незалежність України і вшанували хвилиною мовчання…

Право відкрити пам’ятник надали доньці загиблого Героя Каріні та другу Віктора Олександру Кабанюку. Відкривали меморіал під гімн України у виконанні військового оркестру та салютні залпи. Після того пам’ятник освятили.

Своїми найкращими спогадами про коханого чоловіка Віктора поділилася дружина Героя Оксана Зубжицька-Редькина.

«Мій рідний, мій хороший, мій найкращий… Що означає для мене день відкриття пам’ятника на могилі Віктора? Мабуть, це той момент, коли я сама собі можу сказати, що втілюю в життя свій задум, свою ідею. Дуже важливим для мене був той факт, що при житті Вітя завжди намагався всіх довкола мене замінити собою», –розповіла пані Оксана.

«Девізом загиблого Героя Віктора Редькіна «Душу – Богу, життя – Вітчизні, честь і сім’ю – нікому!» – такий життєвий девіз був у Віктора Редкіна.

Вічна пам’ять і слава Герою! Герої не вмирають – вони назавжди залишаються у наших серцях!

Довідково: Віктор Редькин народився у м. Красний Луч на Луганщині 11 січня 1977 року.

У 1993 році здобув загальну середню освіту. Упродовж 2-х років працював в охороні шахтоуправління у Мінусінську.

У 1999 році був призваний на військову строкову службу.

З 2000 року зарахований на військову службу за контрактом до внутрішніх військ МВС України начальником 2-го відділу розвідгрупи спецпризначення по боротьбі з тероризмом.

З 2003 року зі спеціальною миротворчою місією перебував у Косово, за що отримав медаль ООН «За службу миру».

З 2005 року – помічник уповноваженого оперативного відділу швидкого реагування «Сокіл» при МВС України.

У 2007–2010 роках працював у Головному Київському міському управлінні з питань захисту прав споживачів начальником відділу контролю послуг, був помічником судді.

Проживав у Львові, Києві, а після одруження – у Чернівцях.

Закінчивши Академію МВС України, влітку 2011 року відновлюється на військовій службі у внутрішніх військах (зараз – Національна гвардія України) за контрактом. Стає командиром першої роти військової частини 1241. На війні був 10 місяців з невеличкими перервами на ротацію.

Загинув 1 листопада 2014 року на блок-посту №37 поблизу селища Кримське Луганської області під час виконання службово-бойових завдань в зоні АТО – внаслідок обстрілу з БМ-21 «Град». Йому було лише 37 років… Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), медаллю «На славу Чернівців» (посмертно).