Найсвіжіші новини Чернівців та Буковини

10 Героїв та Героїнь Буковини

«У більшості офіцерів ще совєтський союз в головах, а патріотичних – притискають», – боєць 10-ї ОГШБ з Буковини Юрій Сморжанюк

Буковина і вся Україна має знати своїх Героїв. «Чернівці. Онлайн» запустив проект – 10 Героїв та Героїнь Буковини. Це серія інтерв’ю про чоловіків та жінок, які захищали/захищають територіальну цілісність та суверенітет України на Донбасі в час російсько-української війни. Саме ці люди  писали і продовжують  писати історію нашої неньки-України.

Наш четвертий Герой – командир відділення АГС 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади  8-го окремого гірсько-штурмового батальйону Сморжанюк Юрій Ярославович. Учасник АТО, ветеран війни. Нагороди – Медаль учасникаАТО від Президента України, Грамота за оборону Красногорівки.

Коротка біографія – коли, де народився, навчався, ким мріяв стати?

Народився 21 травня 1992 року у с. ДністрівкаКельменецького району Чернівецької області. До 8-го класу навчався  у Дністрівській ЗОШ I-II ступенів, а потім – у Бузовицькій ЗОШ I-III ступенів до 11 класу. Після того вступив на філософсько-теологічнийфакультет ЧНУ ім. Ю. Федьковича. З 2009 року був зареєстрований у місті Чернівці, з 2016 року проживаю у Львові. Мене ще з дитинствазахоплювала історія, тому мріяв стати істориком абоархеологом.

Як стали військовим? 

Я був учасником подій на Майдані з 24 листопада 2013 року. Після Реколюції Гідності був у самообороні м.Чернівці і допомагав волонтерам. Перший раз прийшов у військкомат 15 березня 2014 року, але тодінабирали лише резервістів і мене не взяли. По завершенні навчання приїхав, щоби зареєструватисяза старим місцем прописки, та коли прийшов у військкомат – то в цей час саме проходила друга хвиля мобілізації. Відтак, мені запропонували стати військовослужбовцем  контрактної служби, яку я розпочав 10 липня 2014 року.

Як це сприйняла родина, друзі?

Друзі і родичі навіть і не знали, що я поїхав на Схід.Майже три місяці вони думали, що я поїхав на заробітки. А потім вже сільський голова повідомив їх,поставивши перед фактом, бо знав лише він і мійбатько. А друзі дізналися, коли я вперше приїхав увідпустку взимку 2015 року.

Служба в зоні АТО (ООС) – коли, де, що вразило найбільше? Можливо, були якісь курйозні випадки?

Перший раз ми заїхали у сектор 26 серпня 2015 року –тоді нас відкомандировували від бригади до бригади з лютого 2016 року. Ми були віддані наказом у склад 10-ї бригади. З травня 2016 року ми заїхали у Красногорівку, де у нас були три місяці майжебезперервних боїв… По нас стріляли з різнихкалібрів, але найбільше по нас били з танка і градупартизани –так вони нас «привітали». Після того ми заїхали під Попасну, де простояли 11 місяців – цебуло у 2017-2018 рр. А останій раз ми були під Кримським з 2018 на 2019 рік. Аж таких сирйозних курйозів не було – звичайне солдатське життя під час війни.

Чи були поранення, травми, контузії? Якщо так, то розкажіть про це.

Контузію отримав при виході з Красногорівки. Мобілізованих позвільняли, контрактників було мало – то ми стояли по 6 годин на посту, після короткоїпередишки знову заступив на пост, простоявши 4 з половиною години. Потім  мене змінили бійці 92-їбригади. При виїзді з міста задрімав на БМП –почався обстріл бехи, ми прискорилися, щоби проскочити і я вилетів з БМП, бо ми їхали на броні зверху. Це було 13 листопада 2016 року. А поранення отримав на позиціях недалеко від Троїцького 17 листопада 2017 року під час обстрілу позиції – мене посікло осколками від 82-го міномета, коли я давав відповідь ворогу з АГС 17 – осколки потрапили у лівуруку і в ліву ногу.

Чи доводилося бачити поранення/смерть побратимів? 

Так… Доводилося бачити поранення побратимів, але лише один випадок з них був смертельним… Це було того ж 17 листопада 2017 року, коли мене поранило зранку – був обстріл позиції і загинув наш побратим,якого ми витягали…

Що для Вас війна?

Для мене війна – це захист наших земель і нашогонароду. Звісно, ми можемо дати відпір ворогові але для цього треба, щоби цього хотіла і держава, і народ.

Чи може наразі Україна військовим шляхом перемогти у цій війні з Росією? Як? Що нас чекає у  найближчій перспективі (Ваше бачення )?

Якщо чесно, зараз не зовсім зрозуміло, що нас чекає у найближчому майбутьному… Бо у державі трохи почався бардак, того не можу нічого сказати. Але надіємося на краще.

Хто там з боку РФ воює проти України (найманці, кадрові військові, в’язні?). Чи мали з ними прямий контакт? Що  про війну кажуть наші вороги?

З боку сєпарів воюють і найманці, і кадрові військові РФ, які звільнені заднім числом, і різні кримінальні елементи – також усі вони пробують урвати кусок чим побільше. Контактів з ними не мав, тому нічого сказати не можу. Там у них також різні думки з цього приводу, але значна маса – за захоплення України…

Основні проблеми, з якими Ви зіштовхуєтеся як військовий?

Основною проблемою є те, що у більшості офіцерівще совєтський союз у головах, а патріотичних –притискають.

Матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення військових на даний час? Як змінилося у порівнянні з  тим, як було на початку війни? Чого нині бракує війську?

Наразі, Слава Богу, забезпечення більш-менш стабільне, краще, ніж було у 2014 році. Несказав би, що таке, як має бути, але жити можна, як то кажуть в народі.

Розведення військ згідно Мінського протоколу, яке наразі відбувається на Донбасі, – наближення до миру чи капітуляція України ? Ваше бачення?

Моє бачення цього питання таке: чого мають військові, які проливали кров за нашу землю, відступати?

Війна колись закінчиться… Що робити з територіями, які наразі окуповані, з людьми? Які ви бачите шляхи вирішення цих питань?

З тими територіями треба буде ще довго працювати,щоби знову вважати їх територією держави. І повністю контролювати її.

Що найважче для Вас на військовій  службі? А на фронті?

Найважчее на військовій службі – це те, що діють ще багато радянських законів, які давно треба модернізувати. А на фронті бувають деколинезрозумілі накази які не зовсім у той момент доречні.

Часто буваєте на ротації? Що вражає на мирній території? Що найважче для Вас тут?

На ротації, зазвичай, буваю часто, по 5-6 місяцівдеколи. Вражає те, що люди часто роблять такийвигляд, як ніби у нас війни і немає.  Що значначастина людей не розуміє, для чого ми їх захищаємо і судять нас по деяких неадекватах, вважаючи, що ми всі такі.                         

Про що мрієте, воїне?

Мрію про нашу перемогу над ворогом.

Ваш меседж (заклик)  до людей? (що хотіли б сказати буковинцям)

Щоби ніколи не забували своєї історії і мали розуміннятого, у якій країні вони живуть. Слава Україні!!!Героям Слава!!!

Галина Єреміца

7 Comments

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life articles and blogs

  2. This was awesome! I would like you to clean up all this spam though

  3. ◆ご注文を待ちしております
    ◆ご安心購入くださいませ。
    国際速達郵便発送、最低価格保証!!送料無料(日本全国)
    ラブドール:https://yourdoll.jp リアル ダッチワイフ https://yourdoll.jp/product-tag/middle-breast-real-love-doll/

  4. You made some really good points there. I looked on the web for more info about the issue and found most individuals will go along with your views on this site. Love Doll Blog

Leave a Reply