Не просто / непросто покласти квіти: у Чернівцях відзначали День захисника України

14 жовтня – віряни відзначають свято  Покрови Пресвятої Богородиці – одне з найбільших церковних свят. Для українців – це День українського козацтва, День захисника України – нагадування про величність нації, міцність і давність нашого роду.

У 2014 році указом п’ятого президента України Петра Порошенка День захисника України вважається державним святом. Після збройної агресії Росії в українському суспільстві посилено відмовлялись від радянських символів і дат. А заміна «совкового» Дня захисника вітчизни, 23 лютого, була вкрай необхідна після буремних «Майданівських часів». Святкування перенесли на 14 жовтня, тим самим повернувшись до традиції вшановувати українських вояків на Покрову. Вже 6-й рік поспіль Україна відзначає головне свято українських воїнів не за календарем країни-агресора.

Святкують цей день і в Чернівцях. На Центральній площі міста 14 жовтня, об 11 годині ранку, зібрались військові, які захищали та захищають кордони нашої країни, волонтери, родини героїв, просто небайдужі. Серед блакитно-жовтих прапорів не було хіба що жодного представника влади.

Біля стіни пам’яті вручили нагороди бійцям, заспівали гімн і пом’янули білими янголами та квітами полеглих героїв.

Як згодом розповіла волонтерка Галина Абрам’юк: «Знаєте, який був щемливий момент, коли на площі перед родинами загиблих воїнів стали на коліна – більшої вдячності, мабуть, і не потрібно. Ми такий народ, який на колінах тільки перед своїми героями, перед богом і перед матір’ю. Перед ворогом – ніколи».

Після вшанування усі охочі рушили автомаршем «Ні капітуляції» до Алеї Слави на Центральному кладовищі.

«Рух опору «Ні капітуляції» надпартійна організація, яка вважає, що Україна не повинна втратити жодного клаптя землі, политої кров’ю наших захисників. Як ніхто ми бажаємо миру, але не «Русского», ми хочемо миру за формулою України: соборна, незалежна країна», – додала пані Галина.

На цвинтарі капелан отець Василь Гасинець провів панахиду, а на могили хлопців і дівчат пов’язали стрічки з білими янголами.

По завершенню панахиди добровольці ще поїхали на цвинтар у Садгору, на вулицю Руську і на Рошу, – там теж поховані захисники України.

«Коли починалась мобілізація скільки ховалось, тікали за кордон, а хтось пішов і відстоював кордон. Сьогодні хотілось щоб було більше людей, але, на жаль, у нас в Україні так: 5 % воює, 5 % допомагає, 10 % співчуває, а 80 % ні нащо не дивляться, взагалі», – поділився, заступник командира окремої 44-ї артилерійської бригади, полковник Володимир Затурський.

Після усіх запланованих подій, колишній військовий, а зараз активний громадський діяч з позивним «Комендант», капелани Петро і Сергій навідались до поранених захисників у Чернівецькій військовий госпіталь.

«Всі ми герої, хтось більше, хтось менше, але вклад, який робить кожний добросовісний громадянин є значущим для України», – сказав священник Сергій.

Так і пройшов День захисника у Чернівцях, з сумом, з жалем, але з гордістю.